Цитата:
Вся Москва (ни одного свободного места в барах , нигде...) и вся Россия прильнув к экранам завороженно смотрела бой великого воина Кличко и пастозного поросенка Поветкина. Что меня потрясло , так это то что в Москве за Кличко болел практически один я...даже моя девушка переживала за Поветкина. Она четко сформулировала извинение :"Саша, конечно Кличко безумно сексуален, умен , а Поветкин тупой , толстый и некрасивый , но он же символ России..."
Устами младенца ... а ведь действительно - он , Поветкин , образ России - при первой серьезной проверке оказывается гнилой пустышкой, и так во всем у нас, с "лучшим в мире" флотом, "с доблестной" армией , с "передовой" наукой ... одни понты и двухглавые куры на животе, на спине ... в итоге - в жопе.
Я даже не знаю в какой момент Кличко выиграл , мне кажется уже во время исполнения гимна Украины , когда 2 тыс украинских болельщиков ( из 35000 в зале) так дружно исполняли гимн , казалось что поют все зрители ... мурашки по коже. Джазовая украинская певица Джамала в живую проникновенно исполнила гимн.
И тут выползает ( да, да он жив!!!) Кобзон и как обычно под фанеру открывает и закрывает рот прямо как на приеме у стоматолога... Вот такой традиционно фанерный гимн России. В зале шумиха , хруст поедаемых семок... нет единения , нет Духа.
Дальше скучно, даже очень ... Поветкин тупо 12-ть раундов получал в рыло , иногда падал , точнее постоянно , вскакивал , опять получал пиздюлей ...
У меня недоумения - почему вы все , так фанатично переживали за этот мешок с опилками ? Это что общенациональная русская черта - слабоумие? Это очень важный вопрос , потому что вчера впервые у нации было единодушие , такого не было уже много лет... Тупость, инфантилизм и вера в Фанерную страну
Это с русского форума
Цитата:
– Що ви відчували, співаючи гімн України перед таким довгоочікуваним і принциповим боєм?
– Мені постійно хотілося плакати. Я на саундчек прийшла і в мене комок в горлі стояв. Це був такий якийсь стан, який важко передати словами. Ти розумієш, що це відбувається з одним з найкращих чоловіків України, нашим спортсменом, нашою гордістю, і просто бути в команді, бути на рингу – це такий стрес, від якого дух перехоплює. Я співала і одночасно боролась з почуттям, що от-от заплачу. Я намагалась всю енергію помістити в кожне слово. Звичайно, легше вийти і заспівати під фонограму, як це зробив Кобзон. При тому, що його фонограма була двадцятилітньої давності з його молодим ще голосом. Мені здається, що набагато справедливіше співати наживо. Я навіть обіграла декілька слів в гімні. Співаючи «і покажем, що ми браття», я намагалась і мімікою, і жестами закцентувати на цих словах якнайбільше уваги публіки.
– Проте за саме виконання гімну зараз Вас дещо критикують…
– Шкода, що дуже погано був організований мій вихід на сцену. Мені не пояснили, ні де камери, ні де мені стояти. Це нонсенс для заходу такого рівня. Мало того, мені ще й мікрофон тричі міняли перед виходом. Той, який мені в результаті дали, це взагалі, не побоюсь цього слова, якась совдепія. Також мені відмінили вушні монітори, бо сказали, що буде Путін.
Коли я співала, я навіть особливо ні на кого не дивилась і не бачила, хто з відомих персон був у залі. А от перед виконанням гімну до мене підійшов Віталій Кличко і дуже сильно потис руку.
Это Джамала