...в 2004 році сталася взагалі жахлива історія. Під час виставки в Хайфі одна з відвідувачок упала в істерику перед експонатом молодого чоловіка, що тримав перед собою в руках власну печінку, побиту цирозом. «Толік, що вони з тобою зробили?!» — голосила жінка і билася в істериці. У цьому мертвому статисті вона впізнала свого коханця з Актюбинська, з яким жила три роки тому, до свого виїзду в Ізраїль. Незаперечним аргументом на користь версії, що це так–таки «бідний Толік», було слово «Марина», витатуйоване на причинному місці експоната. На підтримку Марини зорганізувалася ціла інтернет–спільнота російськомовного Ізраїлю, рух «Бідний Толік» докотився до парламенту, і, як писало видання «Ехо Хайфи», член Кнессету Солодкіна (теж Марина!) винесла цей випадок на обговорення профільною комісією. Почалося слідство, яке довело: Анатолій після розлучення з коханою опинився у виправній колонії Актюбинська за статтею бродяжництво. Як він потрапив до пластинаторів — досі не з’ясовано. Зате під статтю (щоправда, врешті термін дали умовно) потрапив начальник новосибірського бюро судмедекспертизи Новосьолов «за незаконний експорт 56 трупів».